— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу...
Віра: Я зустріла його в найстрашніший момент життя. Я вважала його гріхом, спокусою, спробою замінити те, що втратила. Я не вірила ні йому, ні собі,...